СОNТRА SРЕМ SРЕRО!*
Гетьте, думи, ви хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?
Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!
Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.
І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть — і настане
Ще й для мене весела весна.
Я на гору круту крем'яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.
В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей —
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.
Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть, думи сумні!
Признаюсь Вам честно, я здесь не для того, что бы выставлять на показ свои чувства и размышлять над философией жизни… Нет! 
Жизнь слишком короткая и слишком быстрая, да бы тратить ее на не любимого… Ты ЖЕНЩИНА, ты должна любить не парня, не друга, а того, кто одел на твой безымяный палец кольцо, кто в присутствии святого отца дал клятву быть с тобой до смерти вместе и во всем помогать… Но не только за это его нужно любить, а еще и за то, что он эту клятву держит… Если же нет, гоните его в шею, свое счатье дороже чужого, может и эгоистично звучит, зато правда…, Если он не думает о твоем счастье, то подумай, будет ли он думать о счастье ваших детей?.. Вот, поэтому встречайтесь только с теми кому вы нужны, любите только тех, кто любит вас до потрери пульса, выходите лишь за тех, кто Ваш на всю жизнь, и рожайте детей от ЛЮБВИ, а не по залету… 
